Віктор Косенко (1896-1938 рр.) став одним з найвидатніших українських композиторів початку ХХ століття. Його геній впевнено порівнюють з Рахманіновим та Шопеном. Його рідні зрозуміли, що хлопець– геній, коли він у віці 12-ти років зіграв по слуху твори Бетховена. Віктор навчався у консерваторії Петербургу в учнів Римського-Корсакова.
Після цього композитор переїхав до Житомира та працював там у музичному училищі, яке зараз названо на його честь. Останні роки життя Косенко провів у Києві, де і нині функціонує його квартира-музей. Творчість Косенка налічує майже 200 творів, написаних для великого оркестру, камерних ансамблів, а також для його улюбленого інструменту– фортепіано. Для сучасників Косенко був більш відомий як блискучий, віртуозний піаніст-інтерпретатор. На жаль, композитор помер у 42 роки через хворобу, отриману, ймовірно, через виступи у холодних залах у роки юнацтва.
У національному симфонічному проєкті «Ода стійкості — симфонії свободи у часи випробувань» твори Віктора Косенка зайняли особливе місце, символізуючи відновлену класику українських композиторів. Проєкт, ініційований диригентом Сергієм Лихоманенком, не обмежувався лише новими творами, а й започаткував інноваційне переосмислення великого фортепіанного доробку Косенка. У межах цієї ініціативи, фортепіанні твори композитора були інструментовані для повних симфонічних складів, створюючи унікальний жанровийгібрид. Зокрема, у рамках першого сезону «Оди стійкості» прозвучала та була презентована та записана «Соната №3» Віктора Косенка у новій симфонічній версії. Ця робота є важливим кроком у збереженні та актуалізації спадщини композитора. Більше про ініціативу оркестрування та біографію композитора можна дізнатися на спеціалізованому сайті: kosenko.in.ua.
